26/04/2025
Коли старіє твій собака, час сповільнюється. Використай його мудро — не для жалю, а для любові. Гладь частіше, говори ніжніше, залишайся поруч довше. Це вже не про гру — це про вірність. І про любов, яка ніколи не згасає. Йому не треба слів — йому треба серце, яке б’ється поруч. Будь цим серцем. До останнього подиху.
І навіть після останнього. Бо любов не закінчується разом із життям. Вона залишається у всьому - в старому нашийнику, що лежить у шухляді, у шерсті, яка ще довго буде на пледі, в запаху, який залишиться на улюбленій іграшці. У пам’яті, яка час від часу несподівано прорве сльозою, а іноді - усмішкою.
Коли старіє твій собака, у тобі старіє щось дуже ніжне, дитяче й світле. Та частинка, яка вірила в дружбу без умов, у радість без причин, у щастя просто бути поряд. І поки він поруч, ця частинка ще дихає, ще любить, ще вірить.
Не бійся старості свого собаки. Вона не про кінець. Вона про глибину. Про справжність. Про зв’язок, якого не розірвеш. Про те, що є любов, яка не залежить від часу, вигляду чи користі. Є любов, яка просто є. І вона - у твоїх руках, поки вони пестять його голову. В твоєму голосі, коли ти кажеш: “Я з тобою. Я тут. Я люблю тебе.”
І коли прийде той день… той важкий, про який ти не хочеш думати… знай, що в останню мить він буде дивитися саме на тебе. І шепотіти серцем, як тільки собаки вміють: “Дякую. Ти був моїм всесвітом. Я йду, але ти – назавжди зі мною. І я – в тобі.”
Бо собаки не помирають. Вони просто засинають під серцем того, кого любили. І лишаються там навіки.
Живи моя отаманша!!!❤️
